9 клас - БІОЛОГІЯ

Урок 1

Тема. Популяція. 

Урок 2

Тема. Розвиток еволюційних поглядів

І. Актуалізація опорних знань

IІ. Вивчення нового матеріалу

Урок 3

Тема. Еволюційні фактори

УРОК 4
Тема. Механізми видоутворення

І. Актуалізація опорних знань

Поміркуйте над висловами вчених:

• «Вид реально існує в природі і не змінюється з часом».

 К. Лінней

• «Видів немає. Вони — плід уявлення; але історичний розвиток існує».

Ж. Б. Ламарк

• «Види реально існують, вони відносно постійні і є результатом історичного розвитку. Види змінюються внаслідок еволюції».

Ч. Дарвін

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Вид — це сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, функціями, місцем у біогеоценозі (займають одну екологічну нішу), що населяють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між собою у природі (для видів зі статевим розмноженням), дають плідне потомство й не гібридизуються з іншими видами.

У природі трапляються види-двійники, які дуже подібні між собою. Тому, щоб не помилитися, для визначення виду використовують не якусь одну ознаку, а цілий комплекс критеріїв виду.

Критерії виду

Критерій	Що характеризує
Морфологічний	Характеризує схожість зовнішньої і внутрішньої будови організмів одного виду. Критерій не абсолютний, тому що існують види-двійники, статевий диморфізм особин одного виду, породи й сорту, що значно відрізняє їх один від одного
Генетичний	Характеризує кількість і структуру хромосом виду, його каріотип. Кожен вид має чітко визначений набір хромосом. Види-двійники відрізняються за кількістю хромосом. Критерій не абсолютний, тому що в межах одного виду кількість хромосом може змінюватися в результаті мутацій
Фізіологічний	Характеризує схожість процесів життєдіяльності й можливість схрещування. Особини різних видів, як правило, не схрещуються й не дають плідного потомства, однак є винятки. Між деякими різними видами можлива гібридизація
Біохімічний	Характеризує можливість розрізняти види за біохімічними параметрами (будовою білків і нуклеїнових кислот). Однак наявність мутаційної мінливості веде до синтезу різноманітних білків, тому критерій не абсолютний
Географічний	Характеризує область поширення виду. Однак існують види з розірваним ареалом і види з дуже широким ареалом поширення. Різні види можуть займати один ареал
Екологічний	Характеризує умови існування виду, його екологічну нішу, місце існування в біоценозі. Але в одній екологічній ніші можуть існувати різні види. Часто види-двійники займають різні екологічні ніші

Мікроеволюція — це еволюційний процес, що відбувається в межах виду й веде до його зміни й виникнення нового виду.

 Процес видоутворення починається в популяціях, тому популяція є елементарною еволюційною ланкою.

 Існує кілька можливих способів утворення нового виду. Найважливішою умовою утворення виду є ізоляція його окремих популяцій. Класифікація способів видоутворення побудована саме на різниці у способах створення ізоляції між різними популяціями виду.

Способи видоутворення

Спосіб видоутворення	Процеси, які відбуваються
Географічне видоутворення	Нові форми організмів виникають як результат розриву ареалу і просторової ізоляції. У кожній ізольованій популяції внаслідок дрейфу генів і добору змінюється генофонд. Далі настає репродуктивна ізоляція, що веде до утворення нових видів. Причинами розриву ареалу можуть бути гірські процеси, льодовики, утворення річок та інші геологічні процеси
Екологічне видоутворення	Нові форми займають різні екологічні ніші в межах одного ареалу. Ізоляція відбувається внаслідок невідпо­відності часу й місця схрещування, поведінки тварин, пристосування до різних способів запилення у рослин, споживання різної їжі тощо
Видоутворення шляхом схрещування	Нова форма утворюється внаслідок схрещування двох видів. Частіше за все такий варіант реалізується шляхом алополіплоїдії. Прикладом такого видоутворення є слива (гібрид терену й аличі)
Видоутворення шляхом поліплоїдії	Нова форма утворюється зі старої шляхом поліплоїдизації. Цей спосіб видоутворення поширений у рослин
Видоутворення шляхом рушійного добору	У разі дії рушійного добору вид залишається на тому самому місці й від нього не відокремлюються популяції. Але з часом зміни біології виду стають настільки значними, що він утрачає схожість із предковою формою (у цьому випадку ізоляція є функцією часу; якби нащадок існував одночасно з предковою формою, їх схрещування було б неможливим)

ІІІ. Домашнє завдання: 

• Вивчити §43;
• Яке з тверджень учених є для вас найбільш близьким? Яке з них є найбільш точним? Поясніть свою думку. 

(Актуалізація опорних знань. Поміркуйте над висловами 

вчених, на початку уроку)

• Порівняйте географічне та екологічне видоутворення

Ознаки	Географічне видоутворення	Екологічне видоутворення
З якими територіями пов′язане ?
Які форми ізоляції діють ?
Якими шляхами здійснюється ?

УРОК 5
Тема. Докази еволюції

І. Перевірка домашнього завдання: 
Тест
(Проходження теста обов'язкове)



ІІ. Вивчення нового матеріалу

У кожної історії є свій початок, навіть в історії  Всесвіту. Теорій про виникнення життя на Землі  багато. Починаючи від божественної (креаціонізму) та теорії космічної про великий вибух. Учені по крихтам збирали знання  про різноманіття і невтомність світу, що нас оточує. Щороку у світовій періодиці з’являються тисячі статей, у яких проясняються деталі історичного розвитку живої природи.

1. Палеонтологія — це наука, що вивчає викопні організми, які населяли нашу планету в минулому.

Головним палеонтологічним доказом реальності еволюції є не просто знахідки прадавніх вимерлих тварин або рослин, а те, що ці викопні рештки утворюють послідовність викопних форм, яка відповідає процесу еволюційних перетворень певної групи організмів. Одним із найкращих палеонтологічних доказів еволюції слугує наявність так званих перехідних форм — організмів, що поєднують у собі особливості будови,

характерні кільком систематичним групам.

Зазвичай, перехідні форми несуть у собі примітивніші особливості будови, ніж їхні нащадки, але й прогресивніші особливості, ніж їхні предки. Чарльз Дарвін припускав наявність подібних організмів, однак на момент створення теорії природного добору перехідні форми ще не були відомі. В процесі еволюційних змін деякі ознаки залишилися у сучасних видів. Приклад перехідних форм, Археоптерикс (першоптах) 

поєднував у собі ознаки, властиві плазунам (зуби, типову для рептилій будову ребер і таза), але водночас мав низку ознак, характерних для птахів (пір’я, крила).

 Ч. Дарвін вважав, що саме палеонтологія, яка вивчає викопні рештки колишніх мешканців Землі, має дати найвагоміші докази на користь еволюції.

Палеонтологічними доказами є:

-   Викопні рештки організмів;

-   Викопні перехідні форми;

-   Живі викопні  - релікти;

- Філогенетичні ряди, створені на основі послідовності історичних змін організмів у межах певної систематичної групи.

2. Основні етапи розвитку життя на Землі

Приблизно 540 млн років тому розпочалася нова епоха розвитку

життя на Землі — фанерозойський еон, або епоха «явного» 

життя. Фанерозой прийнято поділяти на три ери: палеозойську, 

мезозойську та кайнозойську.  У мезозої спостерігається розквіт

рептилій, поява величезного різноманіття динозаврів, птерозаврів,

іхтіозаврів, плезіозаврів та інших2. З’являються квіткові рослини,

птахи та ссавці. Наступна ера — кайнозойська — позначилася

розквітом ссавців і птахів. Варто пам’ятати, що кайнозойська ера 

триває і ми в ній живемо. Зміну епох і періодів можна 

представити у вигляді геохронологічної шкали

мал. Геохронологічна шкала

3. Ембріологія також дає нам інформацію про еволюційну близькість видів, вивчаючи ембріональний період онтогенезу, тобто ембріони різних видів тварин, їх анатомію й фізіологію, закономірності їх росту, розвитку і дозрівання, патології та аномалії ембріонів

мал. Ембріологічні докази еволюції

4. Порівняльна анатомія – наука, що вивчає внутрішню будову різних організмів у їх порівнянні один з одним (найбільше значення ця наука має для тварин і людини).

У різнихорганізмів є гомологічні та аналогічні органи.

До порівняльно-анатомічних доказів відносять також наявність у організмів рудиментів і атавізмів.

• Органи, які мають схожу будову і спільне походження і зазвичай виконують однакові функції, називаються гомологічними.

Наприклад, задні кінцівки жаби, ящірки, птаха, ссавців. Наявність гомологічних органів свідчить про те, що загальний предок мав вихідний орган, який змінювався в залежності від середовища проживання.

• Аналогічні органи - подібні структури у різних видів, які не мають загального предка. Аналогічні органи мають подібну функцію, проте мають різне походження і будову.

• Рудименти, атавізми

ІІІ. Підсумки:

• Доказами єдності походження органічного світу на Землі є :

1) загальний елементарний хімічний склад рослин, тварин, грибів і бактерії. 

 2) єдність живого на молекулярному рівні, що виражається насамперед у наявності у всіх живих істот білків і нуклеїнових кислот;

3) подібність способу функціонування біологічних молекул (генетичне кодування, транскрипція, трансляція, реплікація ДНК, гліколіз і ін.);

4) клітинної будова організмів і подібності будови клітин організмів різних царств органічного світу;

5) єдність функціонування клітин, що виявляється в процесах мітозу, мейозу, запліднення таін.

• Молекулярні докази еволюції.

До цієї групи доказів відносяться наступні:

1) Біохімічні - подібність хімічного складу внутрішньоклітинного середовища у різних організмів.

2) Генетичні (молекулярні) - схожість кількості хромосом і їх генного складу у родинних форм організмів.

Всі організми на молекулярному рівні мають ДНК і РНК.

Містять білки, що складаються з 20 амінокислот.

Універсальним є генетичний код і реплікація ДНК.

Синтез білків за єдиною схемою: транскрипція - трансляція

Як молекул- акумуляторів більшість використовують АТФ.

Геном кожного виду – це літопис його еволюції.Кожен організм отримав гени від предків.В більшості випадків гени передаються без змін, але зрідка виникають мутації.

З даної дендограми видно родинні зв’язки людини. Геном людини на 90% співпадає з геномом миші і на 99% з шимпанзе.

Це ще раз доводить спільне походження живих організмів та прояв еволюції видів.

3) Цитологічні дослідження –вказують на схожість будови клітин і їх функціонування у представників споріднених груп організмів.Клітина – одиниця будови всіх живих організмів

ІV. Домашне завдання:

• Вивчити §44;
• Усно дати відповідіна запитання 5-7 на стор. 241 підручника

Цікаво знати

Перегляньте відео за посиланням:

https://youtu.be/oGKTzHFjo08

УРОК 6
Тема. Еволюція людини

І. Мотивація навчальної діяльності

Проблемне питання

 На це питання ми намагатимемося відповісти підчас нашого уроку.

   З біологічної точки зору людина має всі ознаки, характерні для ссавців, а чимало з них свідчать про те, що вона є близькою родичкою людиноподібної мавпи. Однак її анатомічна будова має риси, притаманні тільки людині.

ІІ. Засвоєння нових знань
    Проблема походження людини є досить складною. Наука вважає, що людина є результатом тривалої біологічної еволюції живої матерії, а релігія стверджує, що вона була створена Богом «за своїм образом і подобою». Наукове пізнання передбачає використання таких методів, як спостереження, експеримент, аналіз отриманих даних та їхній синтез, повторюваність результатів експериментів і їхню статистичну обробку. 
    Наукові погляди на походження людини дуже різноманітні. Думка про приналежність людини до тваринного світу з’явилась в Середньовіччі.
    Так, засновник першої класифікації тваринного світу Карл Лінней хоча і наполягав на незмінності видів та поділяв панівну на той час думку про надприродне створення людини, проте помістив її у ряд Примати, який виділив у клас Ссавці. До цього ж ряду К. Лінней відніс також мавп і напівмавп. Саме К. Лінней запропонував родову і видову назву Ното sapiens- Людина розумна.
    Автор першої теорії еволюції французький природодослідник Ж.- Б. Ламарк був водночас і автором першої в історії біології гіпотези походження людини. Він вважав, що предками людини були деревні мавпи, які перейшли до двоногого ходіння.
    Англійський природодослідник Ч.Дарвін на підставі порівняльно-анатомічних й ембріологічних даних підтвердив ідею подібності людини та людиноподібних мавп. Він навів багато фактів, які, на його думку, доводять походження людини від тварин. Усупереч поширеній думці, Дарвін ніколи не стверджував, що людина походить від мавпи, і лише припускав, що вони мали спільного предка.
    За сучасними матеріалістичними поглядами, людина — природний продукт тривалого розвитку живої природи від простого до складного, тобто виникла в результаті еволюції (антропогенезу).

   Антропогенез (від грец. антропос - лю­дина і генез - походження) - процес виникнення і формування людини в процесі еволюції, пов'язаний з розвитком її трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, а також із розвитком первісних форм суспільства.

   За однією з найпоширеніших гіпотез, людина і сучасні людиноподібні мавпи походять від спільного предка. Виділення еволюційної лінії гомінід розпочався 18 – 15 млн років тому з тварин, до яких належав проконсул. 

Запитання
Чим на вашу думку було зумовлено прямоходіння? 

   Наші предки в результаті складного і тривалого процесу вдосконалення перетворилися на людей сучасного типу. Провідними і визначальними для їхнього життя стали суспільно-трудові відносини як основа організованого суспільства.

Тривалий час вчені вважали, що еволюція людини була більш-менш лінійною: одна форма змінювала іншу і кожна нова була прогресивнішою, наближаючись до сучасної людини. Нині відомо, що все було набагато складніше. Еволюційне дерево гомінід виявилося дуже розгалуженим. Часові інтервали існування багатьох видів часто перекриваються. Іноді кілька різних видів гомінід, які перебували на різних «рівнях» близькості до людини, співіснували на одній території. Наприклад, ще 50 тис. років тому на Землі мешкали кроманьйонці, неандертальці, людина прямоходяча і ще принаймні один вид.

Докази антропогенезу (Антропогенез (від. грец. anthropos — людина й genesis — походження) — процес формування фізичного типу людини, її еволюція; науку, що вивчає антропогенез, називають антропологія):

• Палеонтологічні;
• Порівняльно-анатомічні;
• Ембріологічні.

Докази походження людини від тварин:

• Фізіологічні — принципова подібність процесів, що протікають в організмах людини й тварин;
• Ембріологічні — подібні етапи зародкового розвитку людини й тварин;
• Палеонтологічні — знахідки решток давніх людиноподібних істот;
• Біохімічні — подібність хімічного складу внутрішньоклітинного середовища в людини й тварин;
• Порівняльно-анатомічні — єдиний план будови тіл людини й тварин, наявність у людини рудиментів і атавізмів;
• Генетичні — подібність кількості хромосом у людини й людиноподібних мавп.

Вид Людина розумна має чітко виражені зовнішні ознаки людей, що історично виникли в період її активного розселення по планеті Земля та є наслідком пристосування до конкретних умов навколишнього середовища. Оскільки ці умови (клімат, особливості місцевості, температурний режим тощо) істотно відрізнялися, то в цілих групах людей, пов'язаних з певними районами, виникли специфічні зовнішні ознаки (відповідний колір шкіри, тип і колір волосся, форма носа, губ, колір і розріз очей тощо). Це сприяло виникненню рас.

Для людей усіх рас характерні видові ознаки: 

• y подібність будови тіла (будова черепа, мозку, внутрішніх органів); 
• y фізіологічна подібність (групи крові, хвороби, захисні реакції); 
• y можливість для необмеженого схрещування, у результаті якого з’являється плодюче потомство; 
• y спільність походження.

Раса - це група людей, що має спільне походження і характеризується комплексом відповідних спадкових ознак, які сформувалися як пристосування до різних умов середовища впродовж багатьох поколінь.                                                         У наш час учені виділяють раси виду Людина розумна:

ІІІ. Домашнє завдання:
Вивчити §45


УРОК 7
Тема. Походження життя

І. Актуалізація опорних знань
Давайте розберемося, які сліди залишилися після вивчення попередніх тем?

Поміркуйте:

• Хмара слів зібрала в собі певні поняття. Якою темою можна їх об’єднати?
• Чому «хмара слів» представлена саме в такому вигляді?
• Складіть логічні пари або логічні ланцюги з термінів і понять, які є в «хмарі слів». Дайте пояснення вашому вибору.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Французький філософ Анрі Бергсон сказав: «Еволюція є творчість, яка постійно поновлюється». Чому саме так? (мутації можуть змінювати організми в будь-якому напрямку, немає чіткого спрямування, як в творчості. І цей процес повторюється протягом мільйонів років)

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
Як на нашій планеті зародилося життя,  як з’явилися перші організми. На цей рахунок існує декілька гіпотез. Кожна з них остаточно не доведена, але кожна має право на існування.

Перша гіпотеза. Креаціонізм
Креаціонізм – концепція, згідно з якою неорганічний світ і всі живі істоти, включно з людиною, створені Богом. Сучасний креаціонізм характеризується різними напрямами, частина яких не визнає процесу еволюції, інші вважають, що еволюція є засобом здійснення Богом його мети.

Друга гіпотеза. Гіпотеза абіогенезу

Робота з підручником стор.249. Прочитавши текст підручника, дати відповіді на запитання:

• В чому полягала дана гіпотеза?
• Хто був прихильником цієї ідеї?

Третя гіпотеза. Біохімічна гіпотеза (теорія Опаріна-Холдейна)
Приблизно 4,5 млрд. років потому виникла наша планета Земля. Глибинні радіаційні та гравітаційні процеси розігрівали протопланету. В космос випаровувались водень, та інші легкі гази. Йшли тисячоліття. Протопланета поступово охолоджувалась, земна кора твердішала. З глибин планети вивергалося багато водню, аміаку, водяної пари, метану, двоокису вуглецю, сірководню та інших газів. Вони створили первинну атмосферу Землі.
– Зверніть увагу на склад речовин, що склала первинну атмосферу. Що ви можете про це сказати?
– Як же на вогнедишній планеті виникло життя?

О. І. Опарін в своїй теорії стверджує, що життя виникло поступово в три етапи:

І етап. Первинну атмосферу пронизують ультрафіолетові промені Сонця. Без перешкод досягаючи поверхні Землі, вони сприяли взаємодії газів в атмосфері. Гігантські блискавки були джерелом енергії для тих чи інших реакцій. В надрах планети зароджувались потужні радіоактивні випромінювання.
Використовуючи різні джерела енергії, відбувається синтез всього алфавіту життя. В умовах первинної Землі – 3-х десятків мономерів. Так завершився перший етап.
ІІ етап.Планета холонула, тисячоліттями важкі хмари скидали потужні зливи. Утворився первинний океан, насичений органічними речовинами атмосфери.
Мільйони років тривав ІІІ етап – етап утворення полімерів. Світловий океан перетворився на розчин макромолекул.
Через вулканічні тріщини викидались на поверхню різноманітна вуглеводні. На поверхні океану утворилася масляниста плівка. Вітер розривав її, збирав у складки, а в деяких місцях формувалися пухирці. В них накопичувались різноманітні речовини первинного океану. Макромолекули полімерів могли відокремлюватися в окремі згустки – коацерватні краплини. Є припущення, що певні згустки обкутувалися, плівками жироподібних речовин.

Так, баланс асиміляції і дисиміляції. Коацервати мали таку властивість. Вони мали здатність накопичувати з розчину різноманітні речовини, в тому числі – каталізатори. Одні краплі росли, інші зменшувались, треті мали постійні розміри. Серед них міг відбуватися своєрідний відбір. Ті коацерватні краплі, які мали здатність до примітивного росту і обміну речовинами, перетворились перетворилися на пробіонти – попередники біологічних систем.

Так наступив ІІІ етап хімічної еволюції. Але пробіонти мали набути ще однієї властивості: здатність передавати корисні ознаки потомству. Якою могла бути первинна спадковість? Якщо під дією зовнішніх сил пробіонти зменшувалися, розбивалися, то їх місткість ділилася випадково, і корисні ознаки нащадки не отримували. 

Саме поява спадковості уявляла собою перехід від хімічної до біологічної еволюції.

Де брали енергію органічні речовини первинного бульйону? Вони використовували енергію, яка виділялась в результаті процесу бродіння цих самих речовин.

В цей час також з’явилися істоти, які виникли шляхом симбіозу мітохондрій і хлоропластів. Джерелом енергії для них стало сонячне світло. Ці істоти мали переваги, коли кількість органічних сполук зменшилась. Таким чином виник ФОТОСИНТЕЗ. Що стало великим АРОМОРФОЗОМ: в атмосфері починає накопичуватись кисень, енергія отримується шляхом дихання.

Але структурною одиницею всього живого є клітина. Вона утворилася шляхом симбіозу різних істот: хлоропластів та мітохондрій, які мають власну ДНК, рибосоми і здатні до самовідновлення. А інші органели? Місткість пробіонтів вип’ячувалась, розвивалась мембранні структури. Але ще одним важливим ароморфозом стала поява ядра. Поява клітини з ядром привела до прискорення біологічної еволюції.

Четверта гіпотеза. Гіпотеза біогенезу

Дана гіпотеза базується на поглядах, що жива матерія може походити тільки від живої матерії. Тому її ще називають гіпотезою вічності життя. Сучасні біогенні погляди мають назву гіпотези панспермії

Панспермія – гіпотеза про повсюдність поширення в Всесвіті зародків живих істот. Згідно панспермії, в світовому просторі розсіяні зародки життя (наприклад, спори мікроорганізмів), які рухаються під тиском світових променів, а потрапивши в сферу притягання планети, осідають на її поверхні і закладають на цій планеті початок живого. Ця гіпотеза була видвинута шведським вченим Ареніусом в 1907 р., а розвинув її український учений В. І. Вернадський.

Гіпотеза панспермії (грец. Pan – все і сперма) не пропонує вирішення проблеми походження життя у Всесвіті, а пояснює лише появу його на нашій планеті занесенням з космосу. Дійсно, з одного боку, відомо, що деякі мікроорганізми, а особливо їх спори, можуть зберігати життєздатність при дуже жорстких впливах. З іншого боку, при вивченні метеоритів і комет виявляють невеликі органічні молекули, однак ніяких форм життя на них не знайдено.

IV. Узагальнення, систематизація і закріплення знань

1. Основні напрями та шляхи еволюційного розвитку
   Історичний розвиток живої природи йшов по висхідній лінії від нижчих форм до вищих, від простого до складного, тобто мав прогресивний характер. Разом з цим еволюційний процес безпе­рервно йшов у напрямі максимального пристосування організмів до умов навколишнього середовища. Зміна умов існування супро­воджувалася заміною одних пристосувань на інші. А. Н. Северцов та І. І. Шмальгаузен розробили вчення про головні напрями еволю­ції — біологічний прогрес і біологічний регрес і шляхи їх здійс­нення — ароморфоз, ідіоадаптацію і дегенерацію. 

Біологічний прогрес характеризується зростанням пристосо­ваності організмів до навколишнього середовища, унаслідок чого: 1) збільшується чисельність особин виду; 2) розширюється його ареал; 3) утворюються нові популяції, підвиди, види. До біологіч­ного прогресу можуть вести як ускладнення організації (напри­клад, класи хребетних), так і її спрощення (наприклад, деякі па­разити), тобто біологічне процвітання може бути досягнуте різ­ними шляхами.

Біологічний регрес характеризується зниженням рівня при­стосованості до умов проживання, унаслідок чого: 1) зменшується чисельність особин виду; 2) скорочується його ареал; 3) зменшу­ється число і різноманітність його популяцій. У результаті біоло­гічний регрес веде до вимирання виду: так зникли більшість дав­ніх земноводних і плазуючих, деревоподібні папороті тощо.  Під час еволюції поєднуються і закономірно зміняють один одного різні шляхи досягнення біологічного прогресу.

Ароморфоз (від грец. аіrо — піднімаю і morphosis — зразок, форма) — еволюційні перетворення будови і функцій організмів, що мають загальне значення для організму в цілому і веде до морфо-фізіологічного прогресу. Наприклад, в розвитку хребетних великим ароморфозом був розвиток кровоносної системи від пульсуючої черевної аорти ланцетника до дво-, три- і чотирикаме­рного серця у вищих хребетних. Ароморфози не є прямим пристосуванням до умов існування — вони підвищують інтенсивність життєдіяльності організмів, забезпечуючи їх відносну незалеж­ність від умов середовища існування. Формування ароморфозів — тривалий процес, що відбувається на основі спадкової мінливості та природного добору. Вони зберігаються в процесі подальшої еволюції і приводять до виникнення нових великих систематич­них груп — типів і класів. 

Ідіоадаптації (від грец. idios — особливий, своєрідний і адап­тація) – дрібні еволюційні зміни, що пристосовують організми до конкретних умов існування, але не підвищують загальний рівень організації. Ідіоадаптації виникають на базі ароморфозів і дозво­ляють організмам займати більш різноманітні екологічні ніші. Типовим прикладом ідіоадаптації може служити велика різнома­нітність видів птахів, що пов’язана переважно з перетвореннями дзьоба і крил.
Біологічний прогрес досягається в деяких випадках і загаль­ною дегенерацією (від лат. degenero — вироджуюся), тобто ево­люційними змінами, що супроводжуютьсяся спрощенням організації. Наприклад, перехід багатьох видів до паразитичного способу життя приводить до втрати більшості органів чуття, спрощення будови нервової системи, втрати травної системи (наприклад, у стрічкових червів).

Ароморфози ви­никають у процесі еволюції порівняно рідко і завжди ведуть до появи нових, більш високоорганізованих форм, здатних присто­совуватися до інших середовищ існування. Далі еволюційний процес йде шляхом ідіоадаптації, що дозволяє організмам обжи­вати нові екологічні ніші.

2. Яку точку зору, щодо виникнення життя на Землі обираєте ви і чому?

V. Домашнє завдання:

• Вивчити  §46

Тиждень 04.05 - 08.05

УРОК 8, 9
Тема. Різноманітність екосистем. Харчові зв'язки.

І. Вивчення нового матеріалу
1. Екосистеми

Перегляньте відео за посиланням

https://youtu.be/jcLPB7e9pqM

Після перегляду відео, дайте відповіді на запитання:
- Знайдіть одну правильну відповідь (усно)
1. Екосистемою НЕ можна вважати
А. лісове болото;
Б. кімнатний акваріум;
В. Землю загалом;
Г. місто; 
Д зайців-русаків одного лісу.
2. До біотичних компонентів екосистем належить
А. ґрунт;  Б. вода;   В. повітря;   Г. рельєф;   Д. хижак.
3. Найбільшим видовим різноманіттям характеризується такий тип екосистеми, як:
А. кораловий риф;    
Б. болота та стоячі озера; 
В. річки й струмки;
Г. луки;
Д. агроценози.

2. Харчові зв'язки

ІІ. Домашнє завдання:

Вивчити §50, 51


УРОК 10
Тема. Колообіг речовин і елементів.
 І. Актуалізація опорних знань:

Пройдіть тест

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

1. Колообіг речовин в екосистемах

Екосистема – енергетично відкрита система, де на вході – енергія Сонця, а на виході – мінеральні речовини та деякі органічні речовини, відкладені в поклади (вугілля, нафта, газ).

Біологічний колообіг – це багаторазова участь хімічних еле­ментів у процесах, які відбуваються в біосфері. Причина колообі­гу – обмеженість елементів, з яких будується тіло організмів.

    У біосфері відбувається постійний колообіг елементів, які переходять від організму до організму, у неживу природу і знову до організму. Елементи, які вивільняються мікроорганізмами під час гниття, надходять у ґрунт і атмосферу, знову включаються в кругообіг речовин біосфери, поглинаючись живими організма­ми. Весь цей процес і буде біогенною міграцією атомів. Для біо­генної міграції характерним є накопичення хімічних елементів у живих організмах, а також їх вивільнення в результаті розкла­ду мертвих організмів.

   З екологічної точки зору, найважливішими є колообіги речо­вин, які є основними компонентами живої речовини:

• -       колообіг Оксигену;
• -       колообіг Карбону;
• -       колообіг Нітрогену;
• -       колообіг Сульфуру;
• -       колообіг Фосфору;
• -       колообіг води.

2. Колообіг води

    Під дією сонячної радіації вода випаровується з поверхні Світового океану і піднімається в атмосферу. Вологе повітря піднімається вгору, де водяна пара конденсується і утворює хмари. Завдяки охолодженню хмар вода у вигляді опадів – дощу, снігу та граду або у вигляді роси, після конденсації вологи на холодній поверхні, повертається на сушу чи в океан. В океан випадає близько 80 % загальної кількості опадів. Отже, переважно колообіг води здійснюється між атмосферою та океаном. На суші вода фільтрується в ґрунт, випаровується в атмосферу та поповнює річковий стік. Вода, що потрапила в ґрунт, використовується для живлення рослин, у процесі інфільтрації надходить у водоносні горизонти та підземні ріки. З поверхні суші та зелених рослин вода виділяється в атмосферу.

             3.  Колообіг Оксисену

Оксиген поширений у живих організмах у складі хімічних сполук, а в атмосфері він представлений двома простими речови­нами – киснем O₂ і озоном O₃. Кисень потрапляє в атмосферу вна­слідок фотосинтезу, коли виділяється як побічний продукт фото­хімічної реакції. Озон утворюється у верхніх шарах атмосфери внаслідок поглинання киснем ультрафіолетового випромінювання Сонця. Живі організми використовують кисень у процесі дихання для окиснення органічних сполук до карбон(ІV) оксиду й води, які потім знову можуть використовуватися у процесі фотосинтезу.

4. Колообіг Карбону

Природні сполуки, до складу яких входить Карбон, постійно зазна­ють змін, унаслідок яких здійснюється кругообіг Карбону. Важлива роль у колообігу Карбону належить карбон (IV) оксиду, який входить до складу атмосфери. Цей газ надходить в атмосферу внаслідок бага­тьох процесів – виверження вулканів, горіння палива, розкладан­ня вапняку, дихання живих організмів, процесів бродіння і гниття.

З повітря СO₂ у значних кількостях поглинається наземними рослинами та фітопланктоном Світового океану. Процес поглинан­ня СO₂ відбувається тільки на світлі – фотосинтез, унаслідок якого утворюються органічні сполуки, що містять Карбон.

Із рослин, які поїдаються тваринами, Карбон переходить у тва­ринні організми. Тварини виділяють Карбон у вигляді вуглекис­лого газу під час дихання. Рослини і тварини з часом відмирають, починають гнити, окислюватись і частково перетворюватися на СO₂, що повертається у повітря й знову поглинається рослинами. А частково рослинні та тваринні рештки у ґрунті перетворюють­ся на горючі копалини – кам’яне вугілля, нафту, природний газ. Горючі копалини використовують як паливо, внаслідок згоряння якого СO₂ знову повертається в атмосферу.

             5. Колообіг Нітрогену

У природі Нітроген трапляється як у вільному стані, так і у зв’язаному. У вільному стані Нітроген у вигляді азоту входить до складу повітря (об’ємна частка N₂ становить 78 %, масова – 75,6 %). Оскільки азоту з повітря витрачається мало, його запаси в атмосфері залишаються сталими. У складі неорганічних сполук Нітроген у невеликих кількостях є в ґрунті. Проте у складних ор­ганічних сполуках – білках – він входить до складу всіх живих організмів, беручи участь у їх життєдіяльності.

Безпосередньо з повітря Нітроген у вигляді азоту засвоюють лише деякі бактерії, а всі інші організми здатні засвоювати Ні­троген тільки у складі сполук. Рослини засвоюють Нітроген неор­ганічних сполук, як і у ґрунті, у вигляді іонів NH₄ i NO₃. У рос­линах здійснюється синтез білків. Рослини частково поїдаються травоїдними тваринами, і білкові речовини потрапляють до орга­нізму тварин. Під час гниття залишків рослин і тварин під впли­вом спеціальних бактерій відбуваються складні біохімічні проце­си, внаслідок яких органічні сполуки, що містять Нітроген, пере­творюються на неорганічні сполуки Нітрогену, які повертаються в ґрунт.

ІІІ. Підсумок уроку:                                                               Дати відповіді на питання (усно):

- Значення колообігу води, оксисену, карбону, нітрогену.

IV. Домашнє завдання:

Вивчити §52

УРОК 11
(Тиждень 12.05 - 15.05)

Тема. Екологічні фактори. Стабільність екосистем.

І. Вивчення нового матеріалу.

УРОК 12

(ТИЖДЕНЬ 12.05 - 15.05)

Тема. Біосфера як цілісна система.

І. Актуалізація опорних знань

Поміркуйте

1. Чому в природі відбуваються сукцесії?

2. Схарактеризуйте вторинну сукцесію, яка починається із залишеної грядки на лісовому хуторі, зазначивши угруповання, що змінюють одне одне.

3. Чому біорізноманіття є одним із ключових факторів стабільності екосистем, і чому агроценози — дуже нестабільні екосистеми?

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Перегляньте відео за посиланням:

https://youtu.be/sPQ0Eh5A3C8

ІІІ. Закріплення знань                                     

Проаналізуйте рисунок

1. На яку глибину проникає життя в літосфері?

2. Яка оболонка Землі повністю входить до складу біосфери?

ІV. Домашнє завдання:
- Вивчити §55;
- Готуємося до підсумкової контрольної роботи: повторити 
§§50 - 54