6 клас - БІОЛОГІЯ

Урок 1
Тема.  Принципи біологічної систематики і різноманітність Покритонасінних

   Уявіть собі таку картину: напередодні навчального року до школи завезли багато нових підручників для всіх класів, припустімо близько 2000 примірників, і вивантажили у бібліотеці в перемішку. 
 Як розібратися із цими підручниками й підготувати їх для видачі учням? Звісно, спочатку треба 
розкласти їх по класах, а потім по предметах. Впоралися швидко, бо їх небагато.

А як бути з різноманіттям рослин, яких у природі 

налічують близько 500 тисяч?

  Вони такі різні, іноді дуже подібні між собою, хоча не мають жодних родинних зв'язків. Як розібратися в цьому різноманітті рослинних   організмів? Ви  вже   здогадалися?   Їх   треба   теж поділити на групи за певними ознаками.

Саме цим і займається одна з найдавніших наук - систематика, з основами якої ми сьогодні ознайомимся.

І.Систематика рослин – вивчає різноманітність

 рослин

Упродовж тисячоліть людина, стикаючись із певними рослинами,

давала їм конкретну назву. Це народні назви, які використовують у

певній країні чи місцевості. Навіть в одній країні, у різних її регіонах

одну й ту саму рослину називають по-різному.

-   Як вважаєте, невже вчені мають пам’ятати так багато назв, щоб зрозуміти, що йдеться про одну й ту саму рослину?

Звичайно, ні, бо кожному видові організмів учені дають єдину наукову

назву, зрозумілу дослідникам усього світу.

Вона складається із двох слів латинською мовою. Систему подвійних

назв видів запровадив у науку ще у XVIII сторіччі шведський учений

Карл Лінней 

   

ІІ. Різноманітність покритонасінних

  Відділ Покритонасінні (Квіткові) поділяється на класи
Однодольні та Дводольні.
  Пригадайте, за якими ознаками рослини поділяють на
класи?

ІІІ. Узагальнення і систематизація знань

1. Дайте відповіді на запитання (усно):
- Що вивчає систематика?
- Які рівні класифікації рослин ви знаєте?

2. Заповніть таблицу «Класи квіткових рослин» за QR-кодом:
                                         
ІV. Повідомлення домашнього завдання:
Прочитати §44. Виконати завдання 3,4 на с. 195 усно. 

Урок 2

Тема. Екологічні групи рослин (за відношенням до світла, води, температури). Життєві форми рослин.

І. Актуалізація опорних знань

1. Які основні ознаки покритонасінних рослин?

2. За якими ознаками покритонасінні поділяють на дводольні і однодольні?

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1.  Чинники, що впливають на рослини.

   Усі чинники навколишнього середовища, які впливають на 

орга­нізми, називають екологічними. Серед них розрізняють 

чинники неживої природи - освітленість, температуру, 

вологість, вітер, склад ґрунту та повітря, рельєф місцевості, 

сніговий покрив тощо.

  Чинники живої природи зумовлені 

взаємодією живих організмів між собою (симбіоз, хижацтво, 

запилення, поїдання рослин тварина­ми). На сьогодні 

особливого значення набув такий чинник, як діяль­ність

людини, його ще називають антропогенним. За час

існування людини вигляд нашої планети докорінно змінився, і

переважно не на користь навколишнього природного

середовища.

   Найбільше рослини залежать від світла, температури, води,

 пожив­них речовин ґрунту, повітря.

2. Екологічні групи рослин (за відношенням до світла, води, температури)

3. Життєві форми рослин

ІІІ. Узагальнення і систематизація знань

IV. Домашнє завдання:

1. Опрацювати §45

2. Підготувати повідомлення:

     "Рослини мого підвіконня",

     "Кімнатні рослини  - лікарі",

     "Отуйні та небезпечні кімнатні рослини".

     3. Попрацюйте з термінологічною хмаринкою, знайдіть і      поясніть терміни (усно)

УРОК 3

Тема. Типи рослинних угруповань

І. Актуалізація опорних знань учнівПодумайте

1.Охарактеризуйте поняття «умови середовища».

2. Що таке екологічний фактор?

3. Розкрийте поняття екологічна група. Назвіть ці групи
4. Назвіть життєві форми рослин.

   ІІ. Вивчення нового матеріалу
Рослини у природі трапляються не у випадкових поєднаннях.
Різні види рослин пристосувалися до спільного зростання в
одному місці. При цьому одні види  рослин створюють умови
існування для інших.

Кожне рослинне угруповання характеризується певним

видовим складом та просторовим розміщенням рослин

(ярусністю). Ярусність як вертикально розчленована

структура може бути надземною та підземною. 

Надземна ярусність - це висота надземних частин рослин

різних видів.   Яскравий приклад ярусності - ліс, де можна

виділити до п'яти надземних ярусів і відповідне число

підземних. Ярусний розподіл рослин зменшує гостроту

конкуренції за світло, так як на верхніх ярусах розміщені 

світлолюбні рослини, а на нижніх - тіньолюбні та 

тіньовитривалі.

Підземна - глибина проникнення кореневих систем різних
рослин в грунт.

Підземні органи рослин - корені, кореневища, цибулини, 
бульби тощо також розташовані ярусами. Найглибше 
проникає коріння дерев, вище розташовані корені чагарників,
ближче до поверхні - корені трав’янистих рослин. Особливий 
ярус - лісова підстилка, утворена рештками рослин, опалим
листям.

А зараз розглянемо кожне з угруповань окремо:

1. Ліси – це рослинне угруповання, в яких переважають

дерева. Існує різноманітність лісів, залежно від того, які породи дерев переважають.

Перегляд відео за посиланням:

https://youtu.be/hEJ5nLw4keY

2. Степи – це угруповання, що розвивається за низької 

зволоженості і де головною групою рослин є багаторічні 

злаки. Коли випадають опади, трави встигають повністю

поглинути воду своїми кореневими системами. Завдяки 

травам у степах утворюються чорноземи.

  3. Луки – це угруповання, в яких переважають трави. 

На відміну від степів, луки розвиваються за умов 

достатньої зволоженості. Природні луки поширені у

заплавах річок та у високогір’ях. Проте більшість сучасних

лук існують завдяки людині, яка використовує їх для 

випасу худоби.

4.  Болотяні угруповання – розвиваються в умовах надмірної

вологи. Домінують трави, часом зростають невеликі кущі і

дерева, а також домінує мох. 

Перегляд відео за посиланням:

https://youtu.be/sEmlqeeYt0M

5. Пустелі – рослини не утворюють суцільного покриву

6.Штучні угруповання – сади, парки, ягідники, баштани,

городи, квітники. Вони не здатні самостійно існувати 

тривалий час. Доводиться боротися з бур’янами, бо покинуті

без догляду, вони швидко заростають.
 

Діяльність людини можу змінити або , взагалі, знищити

сталі угруповання. Та з часом вони починають 

відновлюватися. Першими оселяються водорості

та мохи (вони накопичують поживні речовини, які потрібні

для утворення грунту). Далі оселяються невибагливі

однорічні трави, потім багаторічні трави. Серед них

пізніше починають з’являтися дерева (дуже часто береза).

Потім починають рости потужні тіньовитривалі дерева – 

смерека, дуб, граб. Вони переростають березу, затінюють її.

На зміну березовому лісу приходять хвойні. 

ІІІ. Домашнє завдання:

- Опрацювати § 46;

- За бажанням творче завдання: Чи є така рослина, яка зростає усюди? 

УРОК 4
Практична робота 3
 Тема. Порівняння будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин.
Виконати практичну роботу 3, розміщену на стор. 209,210



УРОК 5, 6
(6А - 14.04, 17.04; 6Б - 13.04,17.04; 6В - 14.04, 16.04)

Тема. Значення рослин для існування життя на планеті
Земля. Значення рослин для людства.

УРОК 7, 8

Тема. Поняття про гриби. Особливості будови грибів.

І. Вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика грибів.

 Гриби – одна з найбільших груп організмів,    до  неї належать

близько 100 тисяч  описаних вченими видів. Розміри грибів – 

від одноклітинних дріжджів до величезних «поганок» і 

дощовиків. Гриби населяють різноманітні середовища 

існування – у воді та на суші. Гриби можуть поселятися на 

продуктах харчування, тобто бути сапрофітами, і в 

організмах тварин і людини, тобто бути паразитами. Значення грибів величезне. Крім того, що вони виконують 

свою роль у біосфері, їх широко застосовує людина для 

медичних і господарських потреб.

   Гриби – це одноклітинні або багатоклітинні гетеротрофні 

організми, які не мають хлорофілу. Походження  грибів ще до 

кінця не з’ясоване.

 Будова гриба:

   Вегетативне тіло грибів називається грибницею, або 

міцелієм, воно складається з окремих ниток – гіфів. Залежно 

від будови гіфів гриби поділяють на нижчі та вищі. У нижчих 

грибів  гіфи міцелію не мають перегородок і є мовби однією 

сильно розгалуженою гігантською клітиною, у вищих грибів 

вони розділені поперечними перегородками на клітини, їхній 

міцелій багатоклітинний.

2.  Будова клітини гриба 

   До складу клітинної оболонки входить хітин. Під 

клітинною оболонкою знаходиться клітинна мембрана. У 

цитоплазмі є два ядра та велика вакуоля. У вакуолі міститься 

клітинний сік, краплини олії та запаси вуглеводу – глікогену.

Глікоген є запасним вуглеводом не лише у грибів, але й у 

тварин. Також у клітині є мітохондрії та рибосоми. Завдяки 

роботі ростових пухирців верхівкова клітина росте і з часом 

ділиться. Внаслідок цього росте і вся гіфа.

3. Риси схожості грибів з рослинами і тваринами.

4. Живлення грибів:
- Ті гриби, які живуть на опалому листі, деревині, 
перегної і живляться органічними речовинами решток 
мертвих рослин і тварин називаються гриби-сапротрофи.

- Гриби-паразити живуть за рахунок живих  організмів рослин, тварин і 
людини, завдаючи їм шкоди. Є також перехідні форми грибів, 
наприклад, трутовики, які частину свого життя існують як сапротрофи, іншу 
частину - як паразити

    - Гриби – симбіотрофи. Деякі гриби живуть у симбіозі з водоростями і вищими рослинами і отримуючи від них органічні речовини.   Взаємовигідне співжиття грибів із коренями вищих рослин утворює мікоризу. Наприклад, підберезник із березою.

5. Розмноження грибів:

- Вегетативно (шматочками міцелію);

- Безстатевим способом (спорами); 

- Статевим способом.

ІІ. Узагальнення і систематизація знань.

Тестова перевірка знань (усно)

1. Вегетативне тіло гриба називається:

а) міцелієм;

б) мікоризою;

в) гіфами;

г) гаустроріями.

2. Мікологія – це наука про –

а) симбіоз;

б) гриби;

в) паразити;

г) лишайники.

3. Часткове покривало це –

а) біле плівчасте кільце на ніжці гриба;

б) покривало, що вкриває шапочку гриба;

в) покривало, що вкриває грибницю гриба

4. Усі гриби належать до:

а) автотрофів;

б) гетеротрофів;

в) сапрофітів;

г) паразитів

5. У клітинах грибів немає:

а) клітинної стінки;

б) хлоропластів;

в) ядра;

г) хітину.

ІІІ. Домашнє завдання: 
Вивчити §§47,48.


УРОК 9, 10
(6А - 28.04; 6Б - 27.04; 6В - 28.04, 30.04)

Тема. Макроскопічні гриби. Отруйні гриби.

І. Перевірь себе:
 Пройдіть тест (виконання тесту чекаю до 05.05) ІІ. Вивчення нової теми:

Макроскопічні гриби:

1. Мікоризні гриби

Макроскопічні гриби-симбіонти ростуть переважно на ґрунті. До них належать більшість їстівних та отруйних шапинкових грибів. Поживні речовини вони отримують не безпосередньо з ґрунту, а від коренів рослин, з якими їх міцелій вступає у взаємовигідний симбіоз (мікориза).

Гриби отримують від рослини органічні речовини, переважно цукор, а рослини – деякі неорганічні  сполуки, воду та речовини, що прискорюють їх ріст. 

мал. Мікориза (а, б - корінь, оплетенийгіфами гриба, вигляд збоку та на зрізі)

Довгий час навіть мікологи не розуміли, чому грибниця багатьох шапинкових лісових грибів без близького сусідства з деревами залишається безплідною. І тільки в 70-х рр.. XIX в. було встановлено, що гриби не просто ростуть по сусідству з обраними ними деревами, а що це сусідство має для них важливе значення.  Це давно помічене народом своєрідне співтовариство грибів та дерев, часто відбивається в їхніх назвах (підберезник, підосичники), знайшло наукове підтвердження у відкритті явища мікоризи. У 1881 році польський біолог Франц Каменський описав мікоризу.
  Грунт в лісі, особливо в прикореневій зоні дерев, буквально пронизаний грибницею мікоризних грибів. Підберезник, підосичники, рижик, груздь і багато інших шапинкових грибів зустрічаються тільки в лісі. Для них такий симбіоз просто необхідний: якщо їх грибниця ще може розвиватися без участі коренів дерева, то плодове тіло при цьому зазвичай не утворюється. 

2. Паразитичні гриби

    Проте, не всі гриби утворюють мікоризу. Часто на деревах 

зустрічаються гриби-трутовики. Плодове тіло такого гриба 

щільно прикріплюється до стовбура дерева, а його грибниця 

руйнує деревину, пронизуючи її. Трутовик є багаторічним 

грибом. Тверде плодове тіло гриба щорічно збільшується у 

міру його зростання. Внизу плодового тіла розташовані 

трубочки, з яких сиплються дозрілі спори, розносяться вітром 

і заражають здорові дерева. Навіть після загибелі уражених 

рослин гриб-трутовик продовжує існувати, харчуючись 

деревиною засохлого дерева.  

Серед трутовиків можна зустріти неймовірну різноманітність плодових тіл: м’які однорічні;  багаторічні здерев’янілі, з річними кільцями. Навіть коли дерево загинуло, вони продовжують рости, перетворюючись на сапротрофів.
3. Гриби сапротрофи
    Відмерла деревина стає джерелом живлення для 
дереворуйнуючих грибів, сильно розкладені органічні рештки 
ґрунту – стають джерелом їжі для ґрунтових сапротрофів. 
Грибне ураження дерев та рослин у природі – це, насправді, 
не катастрофа, а звичайний регуляційний механізм для 
контролю їх чисельності.

Отруйні гриби:

Гриби – це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті.

Грибні отруєння бувають двох типів: первинні та вторинні.

Первинні отруєння виникають тоді, коли в їжу вживають гриби, які утворюють отруйні речовини – грибні токсини. Такі гриби називають отруйними грибами.

Вторинні отруєння – це отруєння, спричиненні грибами, які накопичили речовини – отрутохімікати, важкі метали та радіоактивні речовини, Що містяться у забрудненому довкіллі.

    Треба пам’ятати, що простих «домашніх» тестів на виявлення грибів, які 

не можна споживати, не існує. Єдиний надійний спосіб убезпечити себе 

від первинного грибного отруєння- вміти розпізнавати їстівні та отруйні 

види, і ніколи не збирати незнайомих грибів.

    Такі способи «розпізнавання» отруйних грибів, як почорніння срібної 

ложки у відварі або побуріння головки цибулини, відсутність неприємного 

запаху – є хибними.

    За ступенем небезпечності отруйні гриби поділяють на три групи: 

смертельно отруйні, дуже отруйні та отруйні, а також виділяють групу 

умовно-отруйних грибів.

Профілактика отруєння грибами:

-         Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.

-         Добре знайте відміни їстівних і отруйніх грибів.

-   Не збирайте ніяких грибів блізько від залізничних і автомобільних шляхів, атомніх і тепловіх електростанцій, великих промислових зон.

-       Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами та інших виробів з подрібнених грибів.

-  Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упаковці, щоб уникнуті  захворювання ботулізмом.

-   Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.

-         Обов’язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

-  Сушіть тільки певні віди грибів, такі як білий гриб, підосичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий.

-      Не  користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.

ІІІ. Домашнє завдання:
Вивчити §§ 49,50

УРОК 11
(6А 05.05; 6Б 04.05; 6В 05.05)
Тема. Їстівні, неїстівні гриби, категорії їстівних грибів

І. Актуалізація опорних знань і вмінь

- Установіть відповідність:

1.Гриби                                 А.Взаємодія з коренями рослин.

2.Гриби-паразити                 Б.Клітинна оболонка.

3.Симбіоз                              В.Гіфи.

4.Міцелій                              Г.Відсутній хлорофіл.

5.Хітин                                 Д.Органічні речовини живих істот.

- Знайдіть зайвий елемент:

1.Шапинка,трубчасті,пальчасті,пластинчасті.

2.Міцелій,плодове тіло,ніжка,шапинка.

3.Сироїжка,опеньок,білий гриб,печериці(всі є пластинчасті)

4.Підосичник,опеньок,маслюк,білий гриб.(всі є трубчастими).

IІ. Вивчення нового матеріалу.

За хімічним складом та  використанням у їжу, гриби поділяють на:
- Їстівні,
- Неїстівні,
- Отруйні.

1. НЕЇСТІВНІ ГРИБИ – це гриби, які людина не вживає у 
їжу через малі розміри, тверді плодові тіла (гриби-трутовики), гіркий смак (жовчний гриб).

2. ЇСТІВНІ ГРИБИ.

Представники: білий гриб, польський гриб, сироїжка світло-жовта, підосичник, білий гриб, опеньок лучний (на луках, пасовищах, лісових галявинах), дощовик, печериця звичайна (на відкритих місцях – луках, пасовищах, лісових галявинах), лисичка справжня (у хвойних та мішаних лісах із червня по жовтень), сироїжка ароматна, маслюк звичайний (на піщаних ґрунтах хвойних лісів). Відомо понад 200 видів їстівних грибів.

Кулінарна обробка грибів: смажать, солять, маринують, сушать.

Грибні страви корисні не для всіх: не радять споживати людям, що мають хвороби нирок, кшечнику або шлунка, дітям до 5 років, оскільки їхній організм погано їх перетравлює.

Умовно-їстівні гриби – це отруйні або їдкі чи гіркі на смак у 

сирому вигляді, але їстівні після ретельної кулінарної обробки (свинушки, вовнянки, деякі види рядовок, зморшків).

Попередня обробка умовно-їстівних грибів перед 

споживанням: вимочування в сольовому розчині, кип'ятіння з 

наступним видаленням відвару.

3. КАТЕГОРІЇ ЇСТІВНИХ ГРИБІВ:

- Гриби першої категорії:

Характеристика: найкращі та найсмачніші гриби, смачні, легко засвоюються організмом, перед вживанням не потребують термічної обробки, можуть використовуватись сирими у складі свіжих грибних салатів. Добре відрізняються від небезпечних отруйних грибів.

Представники: білий гриб, рижик, білий груздь, мухомор Цезаря, чорний трюфель, білий трюфель.

- Гриби другої категорії:

Характеристика: мають високі смакові властивості і можуть вживатися в їжу після будь-якої термічної обробки, проте не в сирому вигляді.

Представники: підберезовик, підосичник, заячий гриб, польський гриб, маслюк, піддубник, велика зелена сироїжка, сироїжка синя, парасолька велика, лисичка, печериця двоспорова.

- Гриби третьої категорії:

Характеристика: смачні та поживні гриби  потребують спеціальних методів приготування (попереднього відварювання і відвар зливають, вимочування та засолення).

Представники: хрящ-молочники, зокрема чорний груздь (хрящ-молочник чорний), вовнянка, опеньок осінній, зморшка.

- Гриби четвертої категорії:

Характеристика: гриби з невисокою харчовою цінністю, з не дуже високими смаковими якостями, маловідомі їстівні гриби, для яких усталені кулінарні традиції не сформувалися.

Представники: деякі говорушки, мокрухи, моховики.

4. Вимоги щодо їстівних грибів:

• можна вживати сирими тільки гриби першої категорії;

• інші гриби треба піддавати термічній обробці;

• не збирати гриби в екологічно забруднених місцях;

• правильно зберігати та консервувати гриби;

• збирати тільки молоді гриби.

ІІІ. Домашнє завдання:
Вивчити §51, повторити §50


УРОК 12
(Тиждень 12.05 - 15.05)
Тема. Мікроскопічні гриби
I. Вивчення нового матеріалу
 Мікроскопічні гриби – гриби, які можна побачити тільки в збільшувальні прилади.

Умови розвитку грибів: доступна наявна органічна речовина та кисень, сприятлива температура та вологість, послаблена конкуренція з боку інших організмів.

1. Дріжджі - велика група мкроскопічних грибів, у яких міцелій спрощений і легко розпадається на окремі клітини. 

Перегляньте відео за посиланням

https://youtu.be/mx_dbfaN9do

2. Цвілеві гриби – це гриби, що утворюють плісняву.

Умови масового розвитку цвілевих грибів: конкуренція з боку інших організмів послаблена, підвищена вологість повітря та субстрату, сприятлива температура, доступна наявна органічна речовина.

Мешкають у природі: хоча міцелій, спори та конідії цвілевих грибів присутні практично повсюди, проте побачити плісняву в природі зазвичай не вдається: її розвиток стримують інші ґрунтові організми. 

Мешкають в побуті: на продуктах у поліетиленових пакетах, банках з повидлом,  на скупченнях вологого побутового сміття, на вогких стінах внутрішніх приміщень, дерев'яних  конструкціях в парниках та теплицях, льохах та підвалах, що погано провітрюються.

Розмноження: нестатеве (спорами), причому дрібні та легкі спори розносяться вітроом.

Кольори плісняви: чорна, біла або кольорова (синьо-зелена, темно-сіро-зелена, золотисто-жовта).

РИЗОПУС

Створює чорну плісняву 

Міцелій складається з довгих розгалужених гіф, які стеляться по субстрату, та з пучків гіф, які підіймаються догори і розширюються на верхівці. Клітинні оболонки гіф забарвлені у темно-жовтий колір.

На верхівках гіф, що піднімаються догори, утворюються чорні головки — спорангії зі спорами. Саме чорний колір спорангій надає плісняві чорного кольору.

ПЕНІЦИЛ

Створює синьо-зелену плісняву.

Спори пеницилла розташовані на кінцях деяких ниток грибниці у дрібних кисточках. Пеницилл зробив людству величезну допомогу в розвитку медицини. На початку XX ст. вчені виявили, що хвороботворні бактерії гинуть у присутності зеленої цвілі — пеницилла. З тих пір виробляється з цього гриба ліки — пеніцилін, що став найважливішим антибіотиком, застосування якого врятувало мільйони людських життів. Вони і зараз допомагають успішно боротися з багатьма інфекційними захворюваннями.

АСПЕРГІЛ

Створює темно-сіру плісняву

Гіфи міцелію стеляться по субстрату, від них догори піднімаються інші гіфи, які на верхівці утворюють китицю із ланцюжків клітин — конідій. 

МУКОР

Створює білу плісняву.

Якщо хліб пролежить кілька днів у теплому вологому місці, на ньому з'являється білий пухнастий наліт, який через деякий час темніє. Це пліснявий гриб-сапрофіт мукор. 

Грибниця являє собою одну розгалужену клітину з тонких безбарвних ниток. 

В одноклітинного мукора гіфи не поділені перегородками на окремі клітини і тому містять багато ядер.

Спорангії — чорні головки або горошини на високих ніжках. Після достигання спор спорангії відкриваються, легкі спори розносить вітер, за сприятливих умов на субстраті вони проростають. 

ЗНАЧЕННЯ У ПРИРОДІ.

• У природі чорні та кольорові цвілі мешкають переважно у ґрунті та розкладають органічні рештки (сапротрофи).

• Роль у ґрунтоутворенні.

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЛЮДИНИ.

Позитивне значення.

• З пепіциліума та деяких аскоміцетів одержують антибіотики (у 40-х роках XX ст. був отриманий препарат пеніцилін, який став родоначальником цілого класу нових лікарських антибактеріальних препаратів — антибіотиків), лимонну кислоту тощо.

• Виготовлення гострих «грибних» сирів «Рокфор» та «Камамбер».

• Один із видів цвілевих грибів людина використовує для виробництва лимонної кислоти.

Негативне значення.

• У побутових умовах можуть бути шкідливими і навіть небезпечними для здоров'я людини (пліснява псує продукти харчування, та викликає отруєння).

• Конідії аспергила  з повітрям можуть проникати у бронхи та легені, де паразитуючи викликати хворобу аспергільоз. 

• Цвілеві гриби у вологих приміщеннях можуть псувати різні будівельні матеріали: деревину, штукатурку, кахлі, вироби з пластмас 

3. Мікроскопічні гриби, що викликають хвороби рослин

Організм рослини – надзвичайно сприятливе середовище для розвитку грибів: 

• вакуолі рослин містять багато води з розчиненими в ній цурками, клітинні оболонки та хлоропласти є джерелом складних вуглеводів — целюлози та крохмалю;

• продихи забезпечують доступ необхідного для дихання кисню; 

• міжклітинний простір — це добре захищений від несприятливих зовнішніх умов притулок для міцелію.

Негативний вплив паразитичного гриба на рослину:  зазвичай не вбиває рослину-хазяїна, найчастіше лише уповільнює її ріст, робить плоди гнильними, плоди осипаються недозрілими (у природі важко знайти дорослу рослину, на якій би не жив паразитичний гриб). 

Засоби протидії рослин грибам-паразитам:

• виділяють особливі речовини, що пригнічують розвиток гриба;

• навколо вражених ділянок утворюють зону з власних мертвих клітин (клітини не містять води та поживних речовин), ізолюючи уражену грибом частину рослини від здорових клітин. 

Поширені хвороби рослин, спричинені паразитичними мікроскопічними грибами: чорна гниль,  летюча сажка, лінійна іржа, борошниста роса, облямована плямистість, сіра гниль, плодова гниль, парша.

Культурні рослини більш чутливі до грибних уражень. 

Шляхи захисту рослин.

• Точне визначення збудника для правильного підбору способу захисту рослин. 

• Виведення та підбір для вирощування стійких сортів культурних рослин. 

• Збір та подальше компостування решток рослин перед початком нового сезону.

• Своєчасне підживлення рослин та запобігання тривалому перезволоженню ґрунту.

• Дотримання правил агротехніки.

• Проведення хімічної обробки дерев.

• Санітарне знищення уражених рослин разом зі спорами паразита.

ЗНАЧЕННЯ У ПРИРОДІ.

• Мікроскопічні паразитичні гриби здатні викликати різноманітні хвороби рослин, тварин.

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЛЮДИНИ.

• Токсини ріжок широко застосовують у сучасній медичній практиці для лікування серцево-судинних і нервових захворювань.

• Грибні хвороби спричинюють суттєві втрати врожаю в сільському господарстві.

• Збудники хвороб рослин («п'яний хліб» та «ріжки») утворюють токсини, що спричинюють важкі захворювання людини.

• Деякі види грибів використовують у біологічних методах боротьби зі шкідливими організмами. 

ІІ. Домашнє завдання:
Вивчити §§ 52, 53

УРОК 13
Тема. Лишайники - приклад симбіотичних організмів.
І. Актуалізація опорних знань

Перевір себе

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

                         Перегляньте відео за посиланням

https://youtu.be/S6WcwQ0jGXo

ІІІ. Підсумки:

Поміркуйте

   Чому лишайники вважають особливою групою грибів, а 

не водоростей чи ціанобактерій?

ІV. Домашнє завдання:

- Вивчити §54;

- Готуємося до підсумкової контрольної роботи. 

Повторити §§47 - 53